понедельник, 13 июня 2016 г.

Керування класом


1. Вихід за межі програми, підручника.
Учитель повинен виявляти широту своїх зацікавлень перед учнями, він не може замикатись тільки в рамках свого предмета, програми. Діти поважають педагогів, які уміють розсувати рамки навчального матеріалу, актуалізують його, насичуючи останніми подіями економіки, політики, з життя школи, класу. Професіонал-педагог уміло вправляє в канву свого уроку сюжет з популярного фільму, мультфільму, обігрує модні твори літератури, музики тощо. Учитель повинен демонструвати учням обізнаність у молодіжній субкультурі, в проблемах молоді. За це учні дарують вчителю захоплення і вдячність.
2. Демонстрація професійного рівня.
Учителя, який справляється завжди блискуче з усіма завданнями зі свого предмета, поважають і колеги, і учні. А.Гін пропонує вчителеві іноді виконувати разом з учнями запропоноване класові завдання, а потім продемонструвати його результат. Наприклад, при написанні твору-мініатюри вчитель спочатку заслуховує кращі твори, а потім каже: «Я теж писав разом з вами твір. Послухайте». Учні повинні оцінити цей твір, порівняти його з кращими в класі, нарешті визначити, у чому секрет довершеності тексту вчителя. Або ж учитель наперед каже, що він писатиме завдання разом з усіма, і пропонує учням позмагатись із ним.
3. Зміна позиції вчителя.
Учитель міняється місцем з учнем. Цей прийом при викладі матеріалу, якщо учень, який готується подавати матеріал замість учителя, не розголошує домовленості з учителем, може спрацювати через несподіваність. Проте якщо вчитель при всіх визначає у класі, хто наступного разу подасть замість нього матеріал, це теж зацікавить учнів. При викладі нового матеріалу учнем учитель сідає на його місце, він тепер – учень, тому може спокійно задавати запитання, учень-учитель може викликати його до дошки тощо. Необхідно обов’язково після закінчення прийому обговорити, яким був учень в ролі вчителя: запитати учня-вчителя, чи сподобалось йому вести урок, чи виникали в нього труднощі; запитати клас, чи сподобався їм їх колега в ролі вчителя, чому; дати поради на майбутнє – чого слід уникати, а чого, навпаки, прагнути.
4. Введення ролі.
Для більш результативного проведення уроку вчитель назначає помічника: лексикографа (допомагає пояснити незрозуміле слово, використовуючи при цьому словник на парті); бібліотекарів (роздають перед уроком чи під час виконання вправи необхідний матеріал). Методика викладання предметів зафіксувала ролі Фоми Невіруючого (після формулювання правил він блискавично підіймає руку і каже: «Я не вірю! Доведіть!»), Підсумка (той, хто слідкує за ходом уроку і готується зробити підсумок певного етапу, всього заняття; він визначає, яка думка була головною, що було найбільш важливим), «Спонсорів Знань» (учні-відмінники, до яких звертається учень, який пропустив попередні заняття через хворобу і тепер відчуває труднощі з виконанням завдань), Чомусиків (готують серію питань для фронтального опитування, самі здійснюють це опитування), Штурманів (група учнів, завдання яких – розробити програму повторення якої-небудь давно вивченої теми).
Усі ролі можна поділити на дидактичні та організаційні. Так, Адвокат – організаційна довготривала роль: учень збирає в письмовій формі скарги на домашні завдання (складні вправи, занадто громіздкі, нецікаві тощо) і доповідає вчителеві, захищаючи при цьому інтереси учнів.
Отже, формулою цього прийому є: максимальне використання вчителем ситуацій, у яких учні йому можуть допомогти.
Чи виставляються за допомогу оцінки? Насамперед необхідно подякувати помічникам. А далі – діяти диференційовано: за примітивні завдання оцінку не виставляти, за завдання, пов’язані з творчістю (наприклад, пошук, складання і розв’язування кросвордів), оцінку виставляють.
Роль Психолога вводиться, коли в класі є проблеми з психологічним кліматом. Психолог у кінці уроку аналізує атмосферу стосунків, дає поради на майбутнє. Іноді Психолог втручається в хід уроку: «Ви обіцяли опитати Олю і забули...»
Охоронець Часу слідкує за тим, щоб відповіді не затягувались, не затягувалось виконання вправи, пояснення матеріалу тощо. Він нагадує про кількість хвилин до кінця уроку.
Зв’язківець бере слово наприкінці або на початку уроку: його роль – визначити зв’язок сьогоднішньої теми з попередніми.
Іноді вчитель майстерно моделює ситуацію, в якій потребує допомоги учня. Часто при цьому учень діє в ролі помічника. Помічник, обраний учителем, укріплює свій статус в колективі. Так, А.Гін описує, як учитель з Рязані Сергій Єфремов, наприклад, кидав репліку: «Ой, як мені потрібен загострений олівець!» – і десятки рук з класу йому пропонували олівці. Проте він брав олівець з рук учня з низьким статусом, цим самим здійснюючи психологічну підтримку цього учня.
5. Учитель радиться з класом.
Формула цього прийому: з будь-яких складних питань і проблем учитель радиться з дітьми. Цим забезпечується демократичний стиль у спілкуванні, підтримується довіра, повага до дитини як особистості. Учитель ніби переконує дітей, що їх думка для нього дуже важлива, і це справді так.
Цей прийом дозволяє дітям «дорослішати», навчає їх самостійному оцінюванню, прийняттю правильних рішень, ініціативності. Проте необхідно мудро вести перед, не доводити справу до своєрідного плебісциду, бо це може поставити вчителя в дуже складне становище, коли клас, колектив «поведе».
На початку обговорення проблеми необхідно зауважити, що ви вимагаєте абсолютної чесності, інакше обговорення не матиме сенсу. І необхідно попередити, що останнє слово за будь-яких умов буде за вами. Перед прийняттям остаточного рішення важливо не забути подякувати дітям, похвалити окремих за мудрі судження.
6. Рецензування відповідей учнями.
Коли один учень відповідає, його слухають усі, згодом хтось із них робить рецензію відповіді. Інші уважно слухають рецензента, доповнюють його виступ. Для цього учні заздалегідь ознайомлюються з вимогами до рецензії: як правило, такі вимоги висять на постійному стенді в кабінеті чи у вигляді таблиці вивішуються вчителем під час уроку. Згодом, коли рецензування відповідей ввійде у звичне русло, вимоги до рецензії будуть уже у кожного в пам’яті. Можна на початку навчального року попросити учнів переписати в кінець зошита ці вимоги тощо.

Комментариев нет:

Отправить комментарий