Інтерактивні методи навчання на уроках української мови

На сьогоднішній день інтерактивні методи навчання на уроках української мови – це вже не просто цікаво. Сьогодні для вчителя оволодіння інтерактивними методами навчання та застосування їх у щоденній практичній діяльності на уроках української мови – це професійна необхідність.
Використання і застосування інтерактивних методів навчання на уроках української мови (та на інших уроках) – необхідність, якщо ми хочемо бути співучасниками переходу України від пост-комуністичного та пост-радянського до європейського, конкурентно-спроможного та громадянського способу мислення та дії.

 Українська мова, як засіб спілкування, чудово надається для використання в класах та на уроках, де проводиться інноваційне навчання.

Як підготуватися до проведення інтерактивних методів навчання на уроках української мови?

Перехід до інтерактивних методів навчання вимагає перегляду категоричного підходу до того, як виглядає навчальне середовище й навчальний процес. Традиційний стиль навчання, де вчитель стоїть перед класом і проводить урок, більше неприйнятний.
Організація фізичного та навчального середовища мусить змінитися, бо на уроках української мови, на яких використовуються інтерактивні методи навчання, учень відіграє активну роль у навчальному процесі, а вчитель служить радником і співучасником.
Клас, в якому проводяться уроки української мови з інтерактивними методами навчання, не виглядає, як традиційний клас. Пішли в минуле ті дні, коли клас був організований в акуратні ряди парт, за якими сиділи учні, які дивилися один одному в потилиці.

У класі, де учні навчаються за інтерактивними методами, столи замінюють парти, що дозволяє учням працювати групами. (При відсутності столів парти можуть бути зсунені.) Під час уроку вчитель ходить по класу, прислухається до розмов, спостерігає за діяльністю, коментує,… допомагаючи учням.

 Замість того, щоб вести цілий урок, Тобі потрібно провести міні-урок («вступне слово» використовуючи фронтальну форму роботи), де Ти витратиш лише декілька хвилин на початку уроку, щоб промоделювати стратегію, поняття (уявлення), або задачу (проблему). Потім Ти пропонуєш учням завдання на вибір, які підсилять уявлення та допоможуть самостійно розвинути, дослідити та узагальнити проблему. В кінці уроку Ти надаш учням можливість зробити висновки та запланувати подальший хід навчання.

Чи інтерактивні методи навчання на уроках української мови сприяють особистісно-орієнтованому навчанню?

Успішний перехід від традиційного класу, коли учитель вчить, а учні навчаються, до особистісно-орієнтованого середовища – це інноваційне навчання, яке відбувається поетапно. На кожному етапі міняється роль вчителя й роль учня.

 

На першому етапі вчитель робить перші спроби перейти на особистісно-орієнтоване навчання, заохочуючи учня висловлювати власну думку й надаючи можливості для вибору. Щоб зробити це, учитель допомагає дітям і учням особисто визначити цілі навчання на основі особистих здібностей. Цю інформацію учитель використовує, щоб перебудувати уроки, систему оцінювання та навчального середовища.
На другому етапі учитель і учень (учні) працюють разом, щоб спільно запланувати хід уроку та навчальну діяльність, систему оцінювання та фізичне середовище. Це етап, коли відповідальність підібрати відповідні прийоми, методи та технології, які відповідають особистим здібностям навчатися, поступово переходять від учителя до учня.
На третьому етапі, учні самостійно керують особистим навчальним процесом. Навчальне середовище не обмежується шкільними приміщеннями, а розширюється і включає дім, громаду та позашкільні установи та заняття. Учні несуть відповідальність за планування особистої діяльності, а роль учителя полягає в тому, щоб співпрацювати з учнями.

 Для підтримки особливих потреб всіх дітей та всіх учнів навчальне середовище мусить бути гнучким. Для цього необхідно запустити процес перетворення навчального середовища та зміни ролей учнів та учителів. Цей процес не відбудеться відразу й не принесе негайних результатів.
Інтерактивні методи навчання і їх використання на уроках української мови зокрема – це перехід до першого етапу особистісно-орієнтованого навчання.

Чи всі учні можуть навчатися за інтерактивними методими навчання?

Посилення прав та розширення можливостей учнів вчитися, використовуючи різноманітні прийоми, технології, форми та засоби навчання, сприяє розвитку особистості, яка готова співжити та співпрацювати з іншими.

Кожен з нас володіє різноманітними здібностями. Часто декотрі з цих здібностей розвинені краще ніж інші. Згідно наукових дослідень та теоретичних пропозицій Howard Gardner (Говард Ґарднер), здібності бувають: логічно-математичні, словесно-мовні, музико-ритмічні, візуально-просторові, тілесно-кінестетичні, екзистенційні, між-особистісні, внутрішньо-особистісні. В повсякденному учительському житті ми стикаємося з учнями, в яких декотрі здібності розвинуті краще ніж у нас.
Як учителі, ми часто відчуваємо, що це наша робота – посилювати вміння учнів у тих галузях, в яких у них відсутні, або слабкі здібності. Тому, як вчителі української мови, ми старанно концентруємо свої зусилля на розвитку мовних вмінь в учнів з високо розвинутими логіко-математичними, чи візуальними здібностями.
Система інтерактивних методів навчання надає нам можливість це змінити. Замість того, щоб змушувати наших учнів використовувати слабкі здібності для розвитку мовних та мовленнєвих навиків, ми дозволяємо й заохочуємо їх це робити, застосовуючи сильні здібності. Інтегруючи різні предмети в одне ціле, ми змінюємо навчальне середовище та свою роль в освіті наших дітей і учнів.

 Правдою є, що у 21 столітті завданням освіти є – розвивати широкий спектр здібностей. Передовий науковий досвід вказує нам, що використовуючи наші сильні здібності, ми взмозі розвинути слабші. В цьому нам, учителям української мови, допоможуть інтерактивні методи навчання.

Державний стандарт України і світова практика

Сучасна світова практика навчання рідної мови виокремлює читання, письмо, усне спілкування (що включає аудіювання та говоріння) та візуальну комунікацію.
Державний стандарт України натомість виділяє наступні види мовленєвої діяльності:

• аудіювання (пасивна здатність «уважно слухати і розуміти…», сприймати текст на слух», «запам'ятовувати»)
• говоріння (репродуктивна здатність «переказувати»)
• читання (байдужа здатність «правильно… читати тексти», «читати вголос та мовчки за визначеними програмою нормативами»)
• письмо (сторонна здатність «будувати письмові перекази і твори», «письмово переказувати»).
  
  Якщо ми почнемо зосереджувати увагу не на завданнях в підручниках та на виконанні програми, а почнемо давати дітям та учням можливість на уроці розмовляти, читати вголос, брати участь у мовних грах, ми формуватимемо «стратегічно важливі для мовного компонента комунікативні компетенції» (Державний стандарт базової середньої школи, 2011) й в той самий час забезпечимо «гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності» (Державний стандарт початкової школи, 2011).