Вчитель повинен бути
творцем-модельєром кожного етапу спілкування дитини з предметом.
Загальновідомий факт: через особистість вчителя дитина або ж любить
предмет, або ж залишається байдужою до нього.
Відмінність між аутсайдером і відмінником у класі часто полягає в
тому, що вчитель свого часу підмітив останнього, похвалив за виконану
роботу, переможець захотів ще раз і ще раз пережити це солодке відчуття
– перемогу, саме воно спонукало дитину до більшої старанності. В
аутсайдера ж такого досвіду позитивних переживань при навчанні не було.
Тому важливо заохотити до навчання всіх учнів у класі. Педагогічна
майстерність вимагає від вчителя диференційованого підходу в
спілкуванні з учнем, розуміння індивідуальності кожного вихованця.
Проте сьогодні, як і в усі часи, актуальною є проблема зацікавлення учня. Саме цікавість, інтерес є невід’ємною складовою розвиваючого навчання, а часто й високої успішності учня. Не кожен вчитель готовий до нових вимог, які висуваються до його професії сьогоденням. Для цього вчителю необхідно перш за все оволодіти прийомами педагогічної техніки, мати неабиякий творчий потенціал і конструювати свої, індивідуальні, прийоми. Якщо вчитель – творча особистість, яка любить свою професію і любить дитину, визнає і шанує в ній особистість, то завдання такого рівня для нього є посильним.
Пропоную деякі нестандартних прийомів педагогічної техніки, які можна успішно застосовувати на уроках рідної мови з метою активізації пізнавальної діяльності учнів.
Педагог А.Гін наводить такий приклад вирішення педагогічного завдання через привабливу мету: дитина, яка грається, не хоче йти купатись, проте вона піде купатись з радістю, якщо мама їй запропонує привабливу мету: піти скупати качечку чи дозволити рибці, кораблику поплавати.
Отже, одне з правил педагога: намагатись ввести дидактичне завдання у коло інтересів того, хто навчається. Для цього необхідно добре знати бажання, потреби вікової категорії учнів у цілому і кожного окремо. Формула прийому «Приваблива мета»: перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива мета, при досягненні якої він виконує і ту навчальну дію, яку планує педагог.
Такий прийом інтригує дітей, викликає в них цікавість, закріплює увагу, активізує пізнавальні можливості. Якщо вчитель застосовує його постійно, виникає сталий інтерес учнів до предмета.
Проте, як би там не було, у формулі розглядуваного прийому задіюється і розвивається уява учнів. Урок мови перетворюється на захоплюючу виставу, казку, подорож.
Так, наприклад, вивчаючи будову слова, вчитель пояснив учням про те, що в мові широко використовується префікс «з/с». Диктуючи на дошку слова-приклади, вчитель пропонує: зробити, зірка, списати, зсув, сонце. Або ж при розборі частин мови вчитель каже: «Знавши – прислівник...»
Цей прийом дозволяє тримати в напрузі активізовану увагу учня, привчає дітей не сприймати все на віру, навчає їх тому, що помилки можуть підстерігати будь-де, викликає бажання мати тверді переконання і знання.
Ще один різновид цього прийому – учень отримує текст чиєїсь самостійної роботи з помилками (це можуть бути два варіанти виведеного комп’ютерного тексту для всього класу). Завдання: виправити самостійно помилки в тексті. Добре спрацьовує згодом колективна робота над текстом усього класу.
Необхідно пам’ятати, що прийом «Знайди помилку!» не має сенсу, якщо учень не може довести правильність, тобто помилка має стосуватись уже вивченого на той момент учнями.
Так, наприклад, вивчаючи тему «Прикметник. Розряди за значенням», можна запропонувати учням наступне: «Цікаво, чи у документах вживають усі розряди прикметника за значенням? Дослідіть, будь ласка, це питання і подайте свої міркування у формі доповідної записки для курсів з діловодства».
Коли питання зібрано докупи, необхідно їх посортувати на:
– запитання, на які можна відповісти одразу на уроці;
– запитання, на які можна знайти відповідь у додатковій літературі;
– запитання, на які відповіді ще, можливо, не знає ніхто.
Додатково можна провести конкурс на найцікавіше, найскладніше (проблемне), найважливіше, найоригінальніше питання. Можна також організувати роботу учнів парами – взаємоопитування за дібраними питаннями. Можна використати деякі питання як теми майбутніх доповідей учнів.
Щоб прес-конференція відбулася на належному рівні, необхідно врахувати, щоб її зміст був цікавим, яскравим для дітей. З цією метою прес-конференцію можна провести від імені відомої особи – артиста, письменника, політика, бізнесмена, імена яких оголошуються на початку (вони уявно відповідають на поставлені до них за темою уроку запитання).
Наприклад, під час вивчення теми «Числівник» на запитання учнів «відповідають»: голова Українського національного банку, Прем’єр-міністр України, представник управління статистики, бабуся-пенсіонерка, студент, працівник сфери побуту. У класі лунали незвичні запитання, зокрема: «Скільки грошей зазвичай ви маєте з собою?», «Що найдорожче і за скільки ви придбали протягом року?».
Можна інтегрувати цю ж тему в історію України, наприклад, у період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Проте сьогодні, як і в усі часи, актуальною є проблема зацікавлення учня. Саме цікавість, інтерес є невід’ємною складовою розвиваючого навчання, а часто й високої успішності учня. Не кожен вчитель готовий до нових вимог, які висуваються до його професії сьогоденням. Для цього вчителю необхідно перш за все оволодіти прийомами педагогічної техніки, мати неабиякий творчий потенціал і конструювати свої, індивідуальні, прийоми. Якщо вчитель – творча особистість, яка любить свою професію і любить дитину, визнає і шанує в ній особистість, то завдання такого рівня для нього є посильним.
Пропоную деякі нестандартних прийомів педагогічної техніки, які можна успішно застосовувати на уроках рідної мови з метою активізації пізнавальної діяльності учнів.
- Формулювання привабливої мети.
Педагог А.Гін наводить такий приклад вирішення педагогічного завдання через привабливу мету: дитина, яка грається, не хоче йти купатись, проте вона піде купатись з радістю, якщо мама їй запропонує привабливу мету: піти скупати качечку чи дозволити рибці, кораблику поплавати.
Отже, одне з правил педагога: намагатись ввести дидактичне завдання у коло інтересів того, хто навчається. Для цього необхідно добре знати бажання, потреби вікової категорії учнів у цілому і кожного окремо. Формула прийому «Приваблива мета»: перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива мета, при досягненні якої він виконує і ту навчальну дію, яку планує педагог.
- Відтягнута відгадка.
Такий прийом інтригує дітей, викликає в них цікавість, закріплює увагу, активізує пізнавальні можливості. Якщо вчитель застосовує його постійно, виникає сталий інтерес учнів до предмета.
- Прийом «Здивуйся!»
- Фантастичний компонент.
Проте, як би там не було, у формулі розглядуваного прийому задіюється і розвивається уява учнів. Урок мови перетворюється на захоплюючу виставу, казку, подорож.
- Спіймай помилку!
Так, наприклад, вивчаючи будову слова, вчитель пояснив учням про те, що в мові широко використовується префікс «з/с». Диктуючи на дошку слова-приклади, вчитель пропонує: зробити, зірка, списати, зсув, сонце. Або ж при розборі частин мови вчитель каже: «Знавши – прислівник...»
Цей прийом дозволяє тримати в напрузі активізовану увагу учня, привчає дітей не сприймати все на віру, навчає їх тому, що помилки можуть підстерігати будь-де, викликає бажання мати тверді переконання і знання.
Ще один різновид цього прийому – учень отримує текст чиєїсь самостійної роботи з помилками (це можуть бути два варіанти виведеного комп’ютерного тексту для всього класу). Завдання: виправити самостійно помилки в тексті. Добре спрацьовує згодом колективна робота над текстом усього класу.
Необхідно пам’ятати, що прийом «Знайди помилку!» не має сенсу, якщо учень не може довести правильність, тобто помилка має стосуватись уже вивченого на той момент учнями.
- Практичність теорії.
Так, наприклад, вивчаючи тему «Прикметник. Розряди за значенням», можна запропонувати учням наступне: «Цікаво, чи у документах вживають усі розряди прикметника за значенням? Дослідіть, будь ласка, це питання і подайте свої міркування у формі доповідної записки для курсів з діловодства».
- Прес-конференція.
Коли питання зібрано докупи, необхідно їх посортувати на:
– запитання, на які можна відповісти одразу на уроці;
– запитання, на які можна знайти відповідь у додатковій літературі;
– запитання, на які відповіді ще, можливо, не знає ніхто.
Додатково можна провести конкурс на найцікавіше, найскладніше (проблемне), найважливіше, найоригінальніше питання. Можна також організувати роботу учнів парами – взаємоопитування за дібраними питаннями. Можна використати деякі питання як теми майбутніх доповідей учнів.
Щоб прес-конференція відбулася на належному рівні, необхідно врахувати, щоб її зміст був цікавим, яскравим для дітей. З цією метою прес-конференцію можна провести від імені відомої особи – артиста, письменника, політика, бізнесмена, імена яких оголошуються на початку (вони уявно відповідають на поставлені до них за темою уроку запитання).
Наприклад, під час вивчення теми «Числівник» на запитання учнів «відповідають»: голова Українського національного банку, Прем’єр-міністр України, представник управління статистики, бабуся-пенсіонерка, студент, працівник сфери побуту. У класі лунали незвичні запитання, зокрема: «Скільки грошей зазвичай ви маєте з собою?», «Що найдорожче і за скільки ви придбали протягом року?».
Можна інтегрувати цю ж тему в історію України, наприклад, у період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
- Питання до тексту.
Комментариев нет:
Отправить комментарий